Недільна служба

24-го квітня в10.45 ми відсвяткували  

Вхід Господній в Єрусалим (Ів 12,1-18) 27.04.201

Слава Ісусу Христу,

повіствування апостола Іоанна про цю подію відрізняється інших апостолів (т.з. синоптиків). Це дає нам можливість глибше вникнути в наше розуміння віроісповідуваня, в його глибину і багатогранність. Чому апостоли по-різному описують цю чи іншу подію? Це є темою цілого курсу розміром в 3-4 семестри в богословській семинарії чи кількох курсів богословського відділення університету. Основне із пояснень до цієї теми: апостоли писали свої Євангелія в різних місцях, для спеціальної групи людей з різним розумінням як іудаїзму та і грецької філософії.

Єнвагеліє любимого учня Ісуса Христа займає особливе місце в Новому завіті: він єдиний із апостолів був зі своїм Учителем від початку Його Хрещення від Івана Христителя на Йордані – аж до Його Хрестної смерті на Голгофі. Саме Ісус звертається за кілька хвилин до своєї смерті до матері: «... це син твій». Тому з особливою увагою вслухаємося і вдумаємося в слова цього апостола.

Сьогоднішнє Євангеліє він починає із вечері Ісуса в домі Симеона Прокаженного, де ми зустрічаємо вже відомих нам сестер Марту і Марію та їхнього брата Лазаря. Ми вже кілька раз чули з вами про такі застілля Ісуса, але це є особливо важливе: через чотири дні по Івану відбудеться т.з. Тайна або остання вечеря нашого Спасителя зі своїми учнями. Тут відбудеться перший акт Євхристії: Ісус розкаже своїм учням і разом з ними і нам, як потрібно вшановувати память про Нього і в який спосіб Він буде зі своїми учнями (і з нами) після своєї мученицької смерті через дві чи три тисячі років.

Але це буде через чотири дні, а сьгодні ми маємо плачущу Марію, яка в чудесний спосіб взнала про кінець земної подорожі Великого вчителя і своїми сльозами вмиває Йому ноги, витирає їх своїм волоссям і намазує його голову дорогоцінною олією. Дивним нам при цьому видається ремст-вування учнів Ісуса: для чого потрібне таке марнотратсво? Ті що були з Ним на протязі трьох років, бачили його чисельні чуда та зцілення, не розуміють серйозності теперішньої ситуації, а проста, но повна віри жінка використовує нагоду, щоб попрощатися зі своїм любимим Ісусом.

Тому-то зі сльозами па очах провожає вона Ісуса в неділю перед їхнім (єврейським) святом Пасах. Так ця вірна сестриця прощається зі Спасителем, а весь Єрусалим на чолі з учнями Ісуса Назарянина хочуть бачити в ньому їхнього Спасителя-архіона, воєнноначальника! І як тяжко було при цьому Ісусові виконувати волю цього несвідомого натовпу і слухати його гімни і піснеспіви: осанна, благословен, хто йде в імя Господнє; знаючи, що через кілька днів більшість з них кричатиме: распни його!

Тут ми бачимо почерк і розуміння подій єврея Іоанна, який нам спочатку в 11 главі в довгих 45 стихах описує возкресіння на четвертий день після смерті Лазаря, показує втечу Ісуса зі своїми учнями в пустелю, передає нам розмову в синедріоні, при якій єврейські можновладці вирішують вбити Ісуса. Ми чуємо розмови багаточисельних поломників, які прийшли святкувати свою (єврейську) Пасху із різних куточків величесної Римської імперії і питають один одного: а чи буде на святі з нами цей харизматичний Учитель та цілитель? Звичайно Він прийде і виконає те, що від нього очікували цих довгих три роки: признає себе Месією. Зробить Він це знову в Свій спосіб: на маленькому осляті, через Східні ворота, які служили для поставки продуктів в місто і через які заводили в Єрусалимський храм тварин для принесення в жертву.

Ту разом з Іваном ми можемо зрозуміти цих спраглих за свободою і воєвничих ізраільтян: вони розчаровані цим нерішучим і смиренним Ісусом, він не оправдав їхніх надій і сподівань, тому то і РАСПНИ ЙОГО. І яким був би щасливий цей світ, коли б ті хто (як він думає) ним править, уважно прочитали і усвідомили собі цю розповідь бідного рибалки Іоана. Саме тоді, коли вони зі своїм почтом вїзжають на святкові вулиці, площі, приймають воєнні паради і показують свою силу і велич. Все проходить на цьому світі: піднімаються, досягають своєї величі та розпадаються цілі імперії, щезають із лиця землі могутні народи, занепадають квітучі і багаті міста, а смеренний Ісус кожного року вїзжає у Свій/ Наш небесний Єрусалим.

То ж будьмо ми достойними, терпеливими і вірними Його послідовниками у справі Його боротьби зі злом; візьмім із собою вербове гілля, по якому сьогодні проїшов Наш спаситель і поставимо його у своїм домівках, щоб воно нам цілий рік нагадувало про нашу участь у параді Ісуса Христа в небесному Єрусалимі та оберігало нас від небезпек у нашому земному житті.

Слава Ісусу Христу