Недільна служба 12.02.2017
12-го лютого ми відзначимо нашим богослужінням Стрітення Господнє, яке за Юліанським календарем святкується 15-го лютого, на сороковий день після народження Ісуса у місті Вифлеємі, т.б. 15-го лютого. За писанням Старого завіту євреї вважали жінку після її пологів (хлопця 40 днів і дочки 80 днів) нечистою і тому їй потрібно було принести т.з. Жертву очищення в Єрусалимський храм. Крім цього кожний первісток мужської плоті вважався потенційним кандиданом на роль спасителя Ізраїлю і належав для служіння в Єрусалимському святилищі, тому і за нього подобала жертва відкуплення, тобто звільнення від перебування в соборі.
Марія смиренно принесла своє дитятко до Єрусалиму з міста Назарета (понад сто кілометрів) і тут сталася надзвичайно цікава подія, яку описує апостол і євангелист Лука (2,22-40). До святої родини підходить сивий, дуже старий і відомий всьому Єрусалиму праведник Симеон і виголошує надзвичайні слова: «Нині відпускає раба твоєго Владимо по слову Твоєму з миром, бо бачили очі спасення Твоє, ...». Ці слова праведника пізніше християнська церква перетворить в свій гімн Надії, який співається на завершення кожного вечірнього богослужіння. Після Стрітеннської літургії в особливий спосіб освячуються свічки, які володіють (для віруючих християн) надзвичайною силою: охороняють оселю від нещасть і дають розраду в годину духовного смутку чи душевого розпачу.
Сама неділя (12-го лютого) називається в церковному календарі неділею Блудного сина, тому звичайно ми почуємо також Євангеліє від Луки (15,11-32) про безпутного юнака, який попросивши в батька свою частину спадщини, подався в далекі краї пізнавати істину та суть життя. При своєму поверненні в рідну домівку від падає до ніг свого батька і промовляє зі сльозами на очах: «Согрішив я перед тобою та небом і недостойний називатись твоїм сином!»
Ця історія має особливий підтекст для нас, жителів діаспори, які покинули свою Батьківщину, своїх рідних і близьких та подалися пізнавати «інші світи». Тому тема для наших роздумів актуальна і повчальна, дає можливість розміркувати над своїм життям, милосердним поступком батька (який з нетерпінням чекав повернення свого сина) і старшого брата (який залишився в батьківській оселі і осуджує свого брата). Так давня історія з далекого нам краю, раптом стає такою близькою і невеселою: який є я син чи донька для своїх батьків, який життєвий шлях я обрав та які слова скажу я в його кінці перед своїм/ нашим Небесним Отцем?
