Богослужіння 23.12.2018
23 грудня в недільному читанні з Євангелія (Лука глава 17, вірші 11-19) ми почули про зцілення Ісусом десяти прокажених. Ці бідні мущини повинні
були покинути свої сім'ї та віддалитися за межі міста і не мати ніяких
контактів з людьми. Вони знайшли для себе місце перебування погребельні
скали та проживали там спільно, повністю залежачи від подаянь горожан.
Одного для ці нещасні побачили Ісуса, який йшов повз їхнє поселення в напрямку Єрусалиму і почали благати Його їх оздоровити. Ісус створює своє чергове чудо, зцілює тяжкохворих (на відстані) і посилає їх показатися в синагозі, щоб її предстоятель (за тогочасним єврейським звичаєм) письмово підтвердив їм їхнє зцілення і щоб вони могли повернутися в рідні сім'ї. Дуже дивне і рідкісне чудо: здійснене на відстані, в пустинному місці та яке проходить не зразу. І ось товариство, уражене проказою, розходиться по своїх поселеннях та по дорозі бачить своє поступове зцілення! Невимовна радість (скоріше за все) опановує їх і прибувши в їхні рідні домівки, вони радісно з'єднюються зі своїми сім'ями, які вже давно втратили надію їх побачити. На цих радощах вони забули подякувати тому, хто їх зцілив. Тільки один з них, ще в дорозі побачивши признаки свого оздоровлення, повертається до Ісуса та падаючи до Його ніг, дякує Йому.
Яка гарна і повчальна могла б бути для нас ця Предріздв'яна історія, коли б ми вміли очистити наші сердця від всяких спокус, грандіозних планів та бажань, в смиренні згадати ті щасливі (може і зовсім не значні) моменти, які ми мали на протязі цього року і прийшовши на богослужіння (до Бога) промовити в "сокрушенному дусі" (забувши про все на світі): "Господи очисти і мене грішну чи грішного" та прийняти Ісуса при Пресвятому причасті.
