19-го квітня 2020 Світлий праздник Восресіння Господнього
Не дивлячись на суровість карантину в Німеччині, церкви є відкритими для індивідуальної молитви та проведенням богослужінь ТІЛЬКИ особами безпосередньо причетними до цього: священик, регент/ лектор, чтець/ дяк та паламар.
Тому 17 години відбувся чин Виносу Плащаниці з вечірньою Великої/ Страсної п'ятниці, а з 19 до 20 години наша церква була відчинена для в.з. молитви перед Плащаницею (без її цілування та прикладання до неї). В цей час проводилось посвячення Пасхальних кошиків, щоб зменшити кількість учасників завтрішього богослужіння. Кошички з пасхою та відповідними продуктами будули окропленні Святою водою після читання частини/ уривку з Страсних Євангелій і відповідних молитв. Старший брат громади пан Віталій Михайлів був відповідальним і компетентним за дотримання НАЙСТРОГІШИХ мір індивідуальної безпеки. Наша (Верхня) церква є більш ніж достатньо простора для молитви і в церковному дворі є багато місця, щоб розставити кошички.
В сам день (неділю 19-го квітня) Світлого і Благодатного праздника Воскресіння Господнього богослужіння почалося в 7.30 і пройшло за скороченною програмою: канон/ чин заховання Плащаниці і Божественна літургія. До складу її учасників (їх я вказав в минулому повідомлені) до паламаря (церковна прислуга) приєдналися ще свічконосець і чтець. З цим обмеженим колом учасників ми помолились, а я причастився за "ВСІХ І ЗА ВСЕ". В 10-тій і 11-тій годині відбулося освячення Пасхальних кошиків за суботнюю 'формулою'. Записки за здоров'я і за померлих/ усобших. можна були подані разом з кошичками (зверху на них) . ВСІ ВОНИ будуть пом'януті спеціальним/ Великоднім чином. Кошики заносилися в церкву (в строгому порядку) під час богослужіння, ставитилися на сходи біля престолу, де є достатньо місця.
В церкві дозволяється затримуватися для індивідуальної молитви ТІЛЬКИ на коротенький час. За порядком слідкував пан Василь Муравський (церковний староста та паламар). Подяка всім, хто відвідав наше богослужіння, що виконали особливе прохання відносно церковного регента пані Людмили Кун, яка співала на хорах: НІ В ЯКОМУ РАЗІ не обніматися з нею, не дякувати їй за прекрасний спів т.з. поцілунком любові/ подяки і не підніматися до неї на хори. Людмилочка всіх нас дуже любить, но в цю пору року вона (бідненька) страдає від алергії, і місце праці її серед багаточисельного і інтернаціонального колективу.
