З любові до (не знайомого) ближнього.

З любові до (не знайомого) ближнього. Між церковними Свято-Покровською та Свято-Володимирівськими громадами міст Львова і Ганновера утворюються тісні контакти.

Відвідавший в березні 2015 року Львівську православну богословську академію із циклом лекцій професор біблійного богослів‘я Ганноверського та Гільдесгаймського університетів Алоінс Штімпфле був не тільки приємно здивований красою архиєрейскої служби та піснеспівами кафедрального хору, але й дістав глибокі враження від живої, щирої та безпосередньої народної побожності. Як під час всенішного богослужіння у суботу, так і в часі недільної літургії німецький богослов не присів ні на хвильку, хоч звикле для нього латинське богослужіння триває менше години, при цьому всі учасники зручно сидять на м‘ягких лавках. На всі пропозиції присісти, він категорично відмовлявся і після служби пояснив свою відмову: «Як я можу сідати, коли біля мене стоять старші жіночки і так сердешно переживають перебіг богослужіння?»

Розповіді німецького професора про Львів та церконе життя кафедрального собору за-цікавили українську громаду Ганновера і її члени, відвідуючи своїх рідних на Україні, стараються вибрати маршрут своєї подорожі через Львів, щоб відвідати кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці на узгірку вулиці Грушевського. Цим літом заві-тали до Львова також Юля Пастернак та Ольга Бойко; у соборі вони зустрілися отцем Андрієм Федчишиним (настоятель громади м. Ганновера) та отцем Михаїлом Сиваком, який люб‘язно розповів їм історію собору та показав основні його реліквії. Ключар собору Павло Кочкодан провів духовну бесіду з німецькими гостями, помолився за їхніх рідних та близьких і благословив їх на подальшу подорож до обласного Миколаєва та Тернополя.

Нашим землячкам запам‘ятався маленький хлопчик Андрійчик, який в цей день помагав паламарювати і дуже задушевно читав псальми з канонархом Богданом Яциком. Дізнавшись про його не просте матеріальне становище та тяжку долю (він виховується бабусею і прабабусею), Юля організувала збір коштів на теплу одежу і взуття для Андрійка. Діти колег Юлі (вона працює фотомоделю) захотіли віддати свої найкращі речі для незнайомого їм хлопчика з далекого Львова. Отець Андрій привіз всі придбані речі до приходу холодів, а дяк собору Богдан все гарно приміряв на Адрійчика і віддав подаровані речі його бабусі. «Тепер зима мені зовсім не страшна!»,- радів маленький паламар подарункам з Ганновера.