Недільна служба 23.10.2016
В неділю 23 жовтня ми пом‘янули y нашому богослужінні Святих отців сьомого Вселенського собору; Євангеліє до цього свята читалося від Іоана 17,1-13: молитва Ісуса про єдність. Разом з ганноверською громадою молився (на німецькій мові) предстоятель Свято-Михайлівської церкви міста Целле ієрей Юрген Кошарек.
В сьогоднішню 18-ту неділю після П‘ятидесятниці св. Отці вибрали читання з Єванглія від Луки 7,11-16 про воскресіння юнака з міста Наїма (біля Назарету). До сьогодніш-нього свята святих Отців сьомого Вселенського собору, яке ми святкуємо в неділю найближчу до 24 жовтня, Євангліє (Ін 17,1-13) надвичайно скадне (навідь для підготовлених слухачів) для розуміння: «будьте єдині між собою, як я є єдиний зі своїм Отцем, який послав мене для вашого спасіння. Я прийшов, щоб Його прославити, показати Його велич та доброту і, щоб ви це побачивши, повірили в Нього, змінили своє життя, стали на праведний путь/ дорогу, яка приведе вас до спасіння – тобто в Царство Боже.» Для нас це звучить як реклама новітнього продукту, або я виборча компанія політичної партії на загальнодержавних виборах.
Насправді вся 17 глава Єванглія ученика господнього Іоана надзвичайно важлива для розуміння основ нашої Віри, бо подає вона молитву Ісуса Христа до Бога. Ця глава називається в богослів‘ї Первосвященнuчою молитвою, де в ролі первосвященника виступає сам Ісус і в ній розкривається його походження; відношення до Всевишнього і суспільства; вказується на тих, хто належить до вибраних Господа і що означає єдність спільноти християн. Тобто коли б взяли цю молитву наші теперешні предстоятелі всіх церков, які мають однаковий Символ Віри/ Кредо, то для об‘єднання церкви було б їм достатньо кілька годин.
Тому як приклад єднання церкви взяли богослови, які складають порядок богослужінь, саме сьомий Вселенський Собор, який знаменував собою становлення єдиної, християнскої, апостольської Церкви, як інституції і визначив її основні богословські устави та канони.
Цей собор (збори представників всіх християнських церков) відбувся в 787 році в місті Нікеї (~ 100 км від Константинополя), щоб вирішити суперечку про шанування ікон. З початку сьомого століття Константинопольські імператори, під впливом швидко поширюючогося ісламу, визнали ікони ідолами, противними шанування. З цього почалося знищення зображення образів (ликів) святих, Богородиці та Ісуса Христа в багатьох церквах Візантійської імперії.
Протагоністамі скликання собору були візантійські імператриця Ірина та патріарх Тарасій, і ... Папа Римський Адріан. На цьому соборі предстоятелі церквів визнали шанування зображення святих та Спасителя богоугодною справою і прийняли рішення: нічого більше не змінювати в канонах/ статутах на той час ще єдиної, вселенської та православної церкви.
